104-а річниця народження др. Тетяни Антонович

15 квітня 1915 року у Відні народилась професор медицини Тетяна Михайлівна Антонович-Терлецька. Заслужений лікар з великої букви, доктор нефрології Тетяна Михайлівна народилась рівно 104 роки тому.

Педагог та науковець, громадський діяч української діаспори Вашингтону, професор Джорджтаунського університету (США), співзасновник благодійного фонду «Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів», дружина та соратник видатного долинянина д-ра права Омеляна Антоновича, Тетяна Михайлівна удостоєна великої кількості нагород у науково-медичному світі.

Тетяна Юлія Катерина Терлецька –греко-католицького віросповідання – народилась 15-го квітня 1915 р. у Відні, в родині адвоката д-ра Михай­ла Терлецького та його дружини Неоніли Лопатинської. Навчалась у приватній жіночій гімназії ім. Ю. Словацького у Львові, яку закінчила в 1933 р.

Медицину почала вивчати у Франції в університеті Монпельє. Продовжила навчання у Львівському (1934 р.) та Віденському університетах в Австрії (1933-1940 рр.). Пані Тетяна здобула диплом доктора медицини Віденського університету 30 травня 1941 р., потім повернулась до Львова, де пра­цювала в університетській поліклініці та у міській лікарні до 1944 р. У зв’язку з воєнними подіями 1944 р. Тетяна Терлецька виїхала з України спершу до Відня, де відновила зв’язок з рідним університетом та працювала в міській лікарні. У 1945 р. переїхала до Мюнхена (Баварія, Німеччина).

У цьому часі Тетяна Михайлівна познайомилась з доктором права Омеляном Антоновичем і 15 червня 1946 р. вони одружилися. Пані Тетяна у Мюнхені працювала лікарем у госпіталі ІКО (Міжнародної організації біженців), відомої у світі під назвою ІРО. Спочатку працювала в м. Розенгайм (1947 р.), пізніше лікарем адміністрації табору у Функ Касерне – еміграційному центрі, де очолила медичну лабораторію та проводила обслідування емігрантів до ЗСА, Канади, Південної Америки та Австралії, серед яких було багато тисяч українців. Згодом працювала в Центрі переселення ІКО в Мюнхені (до 1949 р.) та проводила медичні огляди емігрантів до 28 листопада 1949 р. У Міжнародній організації по справах біженців працював також і Омелян Миколович Антонович.

Восени 1949 р. Тетяна і Омелян Антоновичі вирішили виїхати на постійне проживання до Сполучених Штатів Америки. В грудні того ж року їх мрія здійснилася. На американській землі п. Тетяна вела пошук роботи медика у клініках відомих американських лікарів-патологів.

Професійну працю в Америці розпочала в лікарні м. Ірвінгтон в Нью-Джерсі, потім лікарем-патологом у міському госпіталі м. Бінгхемтон штату Нью-Йорк до червня 1951 р. Вже з липня того ж року виконує обов’язки лікаря при Медичному центрі Джорджтаунського університету у Вашингтоні. Понад 40 років праці в університеті та в лікарні Джорджтаунського університету, де перейшла усі університетські наукові ступені – від інструктора до доцента і професора патології.

1952 р. – п. Тетяна здобула право лікарської практики;

1954 р. – успішно склала іспит спеціалізації;

1956 р. – асистент професора;

1961 р. – доцент Школи Медицини;

1979-1994 рр. – клінічний професор кафедри патології Школи медицини та стоматології.

1968-1994 рр. – Працювала у відомому, найбільшому в світі інституті Патології збройних сил США, де очолила відділ нефропатології, у якому вперше у Вашингтоні був застосований електронний мікроскоп в дослідах і діагностиці ниркових хвороб.

Професор Т. Антонович була відомим спеціалістом, експертом та дорадником у ділянці нефропатології в американських та міжнародних медичних інституціях, членом численних національних та міжнародних медичних товариств. Професійна та наукова діяльність Тетяни Антонович пов’язана з університетом Джорджа Вашингтона (від 1961 р.) де надано було їй звання професорського викладача, Військовим університетом медичних наук у Вашингтоні, в якому працювала професором патології, з Національним інсти­тутом здоров’я, Військовим госпіталем ім. Волтера Ріда, університетом Джонса Гопкінса, в Говардському університеті Вашінгтона та ін. В інституті Патології збройних сил США проводила довголітню діагностичну та дослідницьку працю. На стажуванні в неї навчалося багато лікарів-спеціалістів з різних країн світу. Щороку вона організовувала та очолювала тижневі курси для патологів і нефрологів.

вітальна листівка з нагоди виходу на заслужений відпочинок

В Америці і поза нею п. Тетяна брала участь у міжнародних конгресах і конференціях, виступала з науковими доповідями в багатьох країнах світу. Останніми роками не полишала думки про свою рідну Україну.

За довголітню наукову, викладацьку та лікарську діяльність нагороджена трьома урядовими медалями, численними дипломами, подяками та іншими відзнаками, в тому числі за 20-літню педагогічну працю в Джорджтаунському університеті в 1974 р. нагороджена золотою медаллю.

Основні наукові дослідження професора медицини Тетяни Антонович присвячені ураженням кров’яних судин нирок, хворобі «системний червоний вовчок» і змінам, що відбуваються у нирках при захворюванні на СНІД. Тетяна Антонович є автором та співавтором численних наукових статей і праць, публікованих в загальновідомих американських медичних журналах. Видані монографії нефропатології: «Нирки в нормі і при патології» (Вашингтон 1967 р.), «Патологія системного червоного вовчак» (Вашингтон, 1993 р.), а також у співавторстві «Атлас біопсії нирок» (Вашингтон, 1980 р.).

Крім того, професор Тетяна Антонович є співзасновником міжнародної благодійної організації «Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів», яка з часу своєї праці відзначила вже понад 70 лауреатів цієї Фундації грошовими нагородами за найкращі літературні й наукові праці, як в українській світовій діаспорі, так і в Україні.

До того ж, коштами «Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів» у Долині побудований пам’ятник «Борцям за Незалежну Державу» у 2002 р., оновлена Церква Різдва Богородиці у старій частині міста, побудований та подарований долинянам краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів у 2003 р., і на цьому добрі справи не завершуються…

Тетяна Михайлівна померла 23 вересня 2001 р. у Вашингтоні, похована у Львові на Личаківському кладовищі (від центрального входу по правому передостанньому напрямку 5-а могила). Пам’ять про її добрі справи буде жити вічно.

Тетяна Гнатковська,

науковий співробітник музею «Бойківщина»